Він міг розгледіти магію у звичайній цибулині, шматку хліба чи соняшнику. Його метафори вражають: «у соняшника були руки й ноги», «вийшов з радіо чорний лев». Деякі з його віршів сьогодні здаються пророчими…
Іван Драч (17.10.1936 – 19.06.2018) – видатний український поет-шістдесятник, перекладач, кіносценарист і громадський діяч, перший голова Народного руху України та Герой України, людина, яка змінювала хід нашої історії.
Згадаємо головні віхи життя та творчості митця:
Голос шістдесятництва та свободи
Народився на Київщині в селі Теліжинці. Навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, пізніше закінчив Вищі сценарні курси в москві. На початку 1960-х став одним із лідерів руху шістдесятників, що виступали за відродження української культури.
Політичний провідник
Іван Драч був не лише романтиком. Саме він у 1986 році на з’їзді письменників першим публічно порушив табуйоване питання про Голодомор 1932-1933 років. У 1989 році став першим головою Народного Руху України, обирався народним депутатом трьох скликань.
Скарбниця кінематографа
Працюючи на кіностудії Довженка, він створив сценарії до шедеврів українського кіно, які стали культовими:
«Криниця для спраглих» (1965)
«Камінний хрест» (1968)
«Іду до тебе» (1971)
«Пропала грамота» (1972)
Поетичний спадок та світове визнання
Автор 13 поетичних збірок. Лавреат Шевченківської премії за збірку «Корінь і крона» (1976), премії фундації Антоновичів (США) та багатьох інших нагород. Його двічі номінували на Нобелівську премію з літератури (у 1967 та 2018 роках). Багато його віршів стали піснями, які виконують і сьогодні: «Балада про двох лебедів», «Одягни мене в ніч», «Помаранчеве серце».
Помер 19 червня 2018 року у Києві від хвороби легень. Похований поет, згідно із заповітом, у рідному селі Теліжинці.
Суть поета – в його поезіях. Тож запрошуємо на науковий абонемент нашої книгозбірні переглянути виставку-портрет до 90-річчя Івана Драча.