Він прожив майже століття й останні роки свого життя проживав із сім’єю не в Харкові, як зазначено в деяких джерелах, а в далекому Лос-Анджелесі, куди емігрував разом із родиною, учень Юхима Гофунга, наш земляк лікар-одонтолог – Яків Лазарович Фрідман (1895-1986).
Народився 20 листопада 1895 року в с. Мала Перещепина Полтавської області, у сім’ї службовця Лейзера-Лейби Фрідмана. У подружжя було четверо дітей (Симон, Яків, Ісаак, Есфір). Через декілька років родина переїхала до м. Полтави. У зв’язку з втратою батька та зі скрутним матеріальним становищем, Яків рано пішов працювати до зубного техніка, згодом навчався в комерційному училищі і у вечірній гімназії для дорослих м. Полтави. У 1920 році вступив до Харківської зуболікувальної школи, яка з 1921 року була базою одонтологічного факультету Харківського медичного інституту.
У 1925 році закінчив одонтологічний факультет, де залишився працювати ординатором, а згодом асистентом кафедри терапевтичної стоматології. Працюючи асистентом, одночасно навчався на лікувальному факультеті Харківського медичного інституту, який закінчив у 1932 році. У 1936 році захистив кандидатську дисертацію «Матеріали до вивчення гангрени пульпи зуба».
З початком Другої світової війни Яків Лазарович із сім’єю (дружина Ганна Лібіна – у минулому співробітник кафедри терапевтичної стоматології) та Харківським стоматологічним інститутом евакуювався до м. Фрунзе (Киргизія). Разом зі своїм наставником Юфимом Гофунгом брав активну участь в організації стоматологічного факультету Киргизького медичного інституту. Працював доцентом, завідувачем кафедри терапевтичної стоматології. Після повернення з евакуації займався відновленням навчальної і клінічної бази інституту та залученням і підготовкою науково-педагогічних кадрів.
З 1956 по 1961 рік завідував кафедрою терапевтичної стоматології. За підтримки завідувача кафедри був відбудований і введений у дію новий навчально-науковий і лікувально-профілактичний стоматологічний комплекс зі стаціонаром на 75 ліжок, зуботехнічною лабораторією, клініко-діагностичним комплексом, рентгенологічним і фізіотерапевтичним кабінетами. У клінічних залах розмістилося відділення стоматології дитячого віку, одонтопатології, пародонтології з мукозологією.
Коло наукових зацікавлень – хвороби пульпи та періодонтиту, одонтопатологія; дослідження хвороб слизової оболонки порожнини рота.
Автор понад 50 наукових праць. Брав активну участь у суспільній діяльності інституту. Був членом бюро стоматологічної секції Харківського медичного товариства; членом проблемної комісії зі стоматології Міністерства охорони здоров’я.
Під його керівництвом виконано 4 кандидатські дисертації. Поміж його учнів – П. Максименко, Г. Сирота, В. Нікітін, Н. Малікова.
Помер у 1986 році у Лос-Анджелесі (США) (фото – з архіву сина Володимира