«Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська – фортеця міцна.
Там на чатах лежать патріоти» («На печі», 1898)
3 лютого 1864 року у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині народився Володимир Самійленко – поет-лірик, сатирик, драматург та перекладач, якому цього року виповнюється 160 років від дня народження. Правдивий, чистий, часом досить «ущіпливий» гумор Самійленка підіймається до справжнього сарказму, коли поет звертається до громадянських питань. Яскраву сторінку поетичної творчості В. Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика. Та все ж, він був блискучим майстром сатири й гумору. «Шукання мети життя», суперечність між ідеалами правди і добра, «нікчемність суєтного поривання до слави», потяг до чогось вищого – такі мотиви в Самійленковій поезії, мовною культурою якого захоплювався сам Іван Франко.
Найбільш повне видання поетичної, прозової, драматичної та літературно-критичної спадщини Володимира Самійленка можна замовити на науковому абонементі бібліотеки ПДМУ. А також радимо погортати книгу Сергія Єфремова «Історія українського письменства», яка охоплює український літературний процес від давнини до 20-х років нинішнього століття.