«Кажуть, у кожної людини є свій пункт божевілля. Моїм пунктом була думка навчити грамоті якомога більше жінок. Мені здавалося завжди, що чоловік набагато щасливіший у цьому. Що стосується жінки, то живуть упередження проти її освіти, починаючи з хати і закінчуючи палатами», – писала Христина Алчевська у листі до Івана Франка.
Просвітництво Христини Алчевської дало рясні плоди. Вона досліджувала проблеми навчання дорослих і відтворила їх у посібниках «Що читати народові?» та «Книга для дорослих». Тритомник «Що читати народу?» перевидавався 18 разів. Подається аналіз 4183 видань! Якби тоді цей покажчик видали у Франції або Німеччині, це видання стало би народним бестселером. Книга отримала вісімдесят схвальних відгуків тодішніх професорів та інших діячів. Сама Христина Алчевська написала 1150 анотацій. Отже, якби тоді була Книга рекордів Гіннеса, ця жінка точно мала би туди потрапити. Освіту в Харківській приватній жіночій недільній школі здобуло понад 17 тисяч жінок. Цей заклад став дослідницьким. Він готував не просто письменних людей, але й науковців, діячів, мислителів. Христю Алчевську вважають справжнім бунтарем свого часу. Адже попри заборону, читала учням українські книжки; брала активну участь в організації й проведенні мітингів і страйків, мала зв’язки з підпіллям. Сучасники казали, що Алчевська поєднувала у своїй громадській та педагогічній діяльності європейські та українські націоналістичні цінності. Вона вважала, що змінити державу може лише національно свідома громада, зокрема – патріотично налаштована молодь.
Про цю унікальну українку хочеться розповідати, аби про неї знали і пам’ятали прийдешні покоління.
– Народилася у квітні 1841 року в м. Борзна Чернігівської області в сім’ї вчителя повітового училища. Батько був категорично проти жіночої освіти, тож знання дівчина здобувала самотужки.
– У 19 років вона почала друкувати свої статті в газеті «Колокол» під псевдонімом «Українка». Одна з публікацій зацікавила заможного харківського підприємця Олексія Алчевського. Інтерес та любов до всього українського зблизила молодих людей, згодом вони одружилися.
– Переїхавши з чоловіком до Харкова, Христина присвячує себе педагогічній роботі. Вона засновує приватну жіночу недільну школу, яку утримувала власним коштом. Після заборони царським урядом недільних шкіл Алчевська запросила своїх учениць продовжити навчання в неї вдома та не залишила мрію про відкриття офіційного закладу.
– 870 року в будинку міського парафіяльного училища відбулося офіційне відкриття Харківської приватної недільної школи, аналогів якій не було в царській росії. Навчання було безкоштовним, і вчителі працювали без будь-якої винагороди.
– Христина популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. У своїй садибі у 1900 році встановила перший в Україні пам'ятник Тарасу Шевченку. Організувала в Харкові Товариство грамотності, першу громадську бібліотеку (нині Державна наукова бібліотека ім. В. Короленка).
– Діти Олексія та Христини Алчевських стали окрасою української культури та науки. Сини Григорій та Іван – відомі композитор та співак, донька Христя — знана поетеса.
– Родина Алчевських жила дуже заможно, чоловік – успішний харківський підприємець, банкір, меценат. Але на початку ХХ століття вони не змогли врятуватися від спланованого банкрутства. Проукраїнську позицію не подарувала Алчевським ні імперська росія, ні тодішня нова радянська влада. За словами доньки, «року 1920 майже вся сім’я Алчевських вимерла через скрутне матеріальне становище».
– 15 серпня відійшла у засвіти і Христина Данилівна.
185 років – солідний вік для людини, історії, держави… У життєписі цієї неймовірної жінки та її родини ще досі багато невідкритих сторінок.