До всесвітньо визнаного українського Театру корифеїв належали Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марко Кропивницький. Іван Карпенко-Карий приєднався до цієї театральної трупи, створеної його братом Панасом Саксаганським, і до кінця життя працював у ній як артист, режисер, драматург. Захоплення Івана сценою було настільки сильним, що юнак ходив пішки за півсотні кілометрів до Єлисаветграда, щоб подивитися «Наталку-Полтавку» у виконанні місцевих акторів, а також виставу шекспірівського «Отелло» за участю видатного трагіка Айри Олдріджа в головній ролі. Емський указ 1876 року про заборону української мови поклав край виставам українського аматорського гуртка. З 1883 року Карпенко-Карий сам став писати українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» і «Розумний і дурень». У 1887 році була видана драма «Наймичка», в 1891 – «Мартин Боруля». У 1890-ті роки драматург написав п’єсу «Паливода XVIII століття», комедію «Чумаки» та історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини. А у 1900 – 1904 рр. з-під його пера виходять такі блискучі п’єси, як: «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». У цей час Іван Карпенко-Карий створює власну театральну трупу, і ці твори швидко отримують сценічне життя. Цікавий факт: у Києві, на прем’єрній виставі 1901 року «Хазяїна» у ролі Пузиря виступив сам Іван Карпович. У 1900-1904 рр. письменник створив свою трупу. Сам грав на сцені переважно комедійні ролі.
Драматургія І. Карпенка-Карого, вражаючи тематичним і жанровим багатством, своєрідно підсумувала майже столітній розвиток українського театру, піднявши його на новий професійний та суспільний рівень. Акторський талант, організаторські здібності, художньо-критичне мислення митця не лише суттєво збагатили національну театральну культуру, а й пролонгували й забезпечили її входження у європейський художньо-естетичний контекст, зробили український театр його невіддільним складником.
П’єси українського класика продовжують ставитись на сучасній театральній сцені, вони стали основою низки фільмів-спектаклів та екранізацій, зокрема: «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Житейське море» тощо. З нагоди 180-річного ювілею видатного українця на науковому абонементі бібліотеки ПДМУ організовано ілюстровану книжкову виставку-портрет. Запрошуємо до перегляду!