Цієї осені виповнюється 285 років від дня народження Мартина Матвійовича Тереховського. Офіційні джерела називають його лікарем, ботаніком та мікробіологом (і це про людину, яка жила у 18 сторіччі, тоді як мікробіологія вважається молодою ледь сторічною наукою).Його біографія яскравою квіткою сяє у вінку історії української медицини, хоча вся наукова та медична діяльність проходила далеко від рідного порогу. Після закінчення Могилянської, а тоді ще Києво-Братської академії, наш земляк, син гадяцького священника поїхав до Санкт-Петербурга, щоб вчитись у медико-хірургічній школі Генерального шпиталю.
Далі Тереховський працював одночасно лікарем та науковим співробітником Ботанічного саду, який згодом очолив. У 1771-1775 роках він вивчав медицину у Страсбурзькому університеті, де по закінченні захистив дисертацію «Про хаос інфузорій Ліннея». Це перше грунтовне вивчення мікроорганізмів за допомогою мікроскопа, яке мало вплив на протиепідемічні заходи, бо автор доказово довів, що всі мікроорганізми у розчині гинуть після кип’ятіння.
Тереховський відстоював принципи доказової медицини, як це ми називаємо зараз. Він закликав не сприймати нічого на віру, не робити практичних висновків з суто теоретичних міркувань, лише досліди та спостереження можуть лежати в основі наукових знань.
Після поїздки за кордон у складі спеціальної комісії для вивчення медичної освіти на Заході М. М. Тереховський подав до Сенату проєкт реформи медичної освіти. І до кінця життя працював лікарем, викладав загальну патологію, фармакологію та медичну практику, паралельно займався Ботанічним садом та вивчав вплив рослин на людей. На останньому році життя лікар, біолог, доктор медицини завершив дві серйозні праці: «Каталог рослин Петербурзького ботанічного саду» та «Користь, яку рослини смертним приносять».
Дуже мало ми знаємо про цю людину: не знаємо нічого про його особисте життя, навіть прізвище справжнє нам не відомо, тому що при вступі до Києво-Братської академії була традиція заміни батьківського прізвища. Найбільше інформації надає Василь Плющ у своїй чудовій книзі «Нариси з історії української медичної науки та освіти», яка є у відкритому доступі (або запитуйте повний текст у читальній залі).