21 лютого – Міжнародний день рідної мови, який запроваджено ЮНЕСКО з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них.
Мова – це наша пам’ять, наше коріння, наш голос у світі.
Справжній лінгвоцид пізнала наша рідна українська мова! Її обмежували, забороняли і відміняли, офіційно – циркулярами, указами, законами, анафемами тощо! Протягом століть росія привласнювала українські культурні та мовні надбання, зокрема, літературну спадщину, слова, пов’язані з міським побутом і професіями, а також термінологію, що сформувала російську мову, видаючи українську мову за давнішу. Усе це супроводжувалося політикою русифікації та активним витісненням української мови.
Згадаймо М. Гоголя, Г. Сковороду, К. Малевича…. А «Незнайко» М. Носова? Перша казка про Незнайка – «Гвинтик. Шпунтик і пилосос» побачила світ у лютому 1953 року в київському журналі «Барвінок». Тоді Незнайко говорив українською. І таких історій безліч!
Поки ми знаємо і пам’ятаємо свою історію, називаємо речі своїми іменами – нас неможливо знищити.
Бережімо, спілкуймося рідною мовою та не забуваймо своє!